Ярослав БОЛЖЕЛАРСЬКИЙ, Сергій ГРЕВЦОВ (Львівський інститут Українського державного університету науки і технологій), Назар САННИЦЬКИЙ (ВСП «Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Українського державного університету науки і технологій») 

КОМБІНОВАНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА ЇХ МІСЦЕ У ТРАНСПОРТНІЙ ЛОГІСТИЧНІЙ СИСТЕМІ ЄВРОСОЮЗУ ТА УКРАЇНИ

Вступ

Військова агресія російської федерації проти України, будучи без сумніву однією з найтрагічніших сторінок нашої історії, тим не менше стала каталізатором процесів, прискорення яких протягом років прагнуло українське суспільство і, які до початку агресії, явно чи приховано, гальмувалися як внутрішніми деструктивними силами у нашій державі так і окремими політичними діячами за кордоном. Найбільш характерним прикладом є процес євроінтеграції.

23 червня 2022 року лідери 27 країн-членів ЄС ухвалили рішення про надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС. Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України пані Ольга Стефанішина у своєму виступі, що був присвячений цьому питанню, зазначила: «подальша підготовка до членства передбачатиме завершення всеохоплюючої трансформації всіх сфер, що створюватиме умови, коли країна житиме за принципами Євросоюзу та його законами, які спрямовані на захист кожного громадянина та бізнесу» [1].

Таким чином Європейська інтеграція наразі є одним із основних пріоритетів української державної політики. Україна задекларувала готовність вживати необхідні заходи з модернізації своєї транспортної системи шляхом підписання та ратифікації необхідних міжнародних конвенцій, а також активної участі в міжнародних організаціях, гармонізації внутрішніх норм і стандартів роботи транспорту із вимогами правової системи ЄС (acguis communautaire – надбання Спільноти). Наближення українського права з acguis communautaire ЄС є не тільки інструментом поглиблення економічної кооперації з ЄС, але також важливим засобом підвищення подальшого розвитку України в цілому [2].

«Білі книги транспорту» та їх роль у формуванні європейського транспортного законодавства.

Особливістю європейського законодавства, що у повній мірі стосується і транспортної сфери, є публікація так званих «Білих книг». Хоча «Білі книги» не є законодавчими актами, однак вони окреслюють напрямки діяльності інститутів та законодавчих органів ЄС на довгострокову перспективу.

У 1996 році була прийнята перша Біла книга про розвиток загальної транспортної політики [3], в якій закладені основи єдиної транспортної політики та передбачено відкриття транспортного ринку, розширення транс’європейської транспортної мережі, заходи з поліпшення безпеки. До 2001 року ця мета була досягнута, за виключенням залізничного транспорту. У той самий час у Білій книзі був зроблений акцент на інтегрованому інтермодальному підході, основаному на моделі «стійкої мобільності».

У 2001 році була підготовлена друга Біла книга під назвою «Європейська транспортна політика на 2010 рік: час вирішувати» [4] і подальше відкриття ринку відбулося у сфері авіації, автомобільного та частково залізничного транспорту. З урахуванням тенденцій зростання обсягів вантажних перевезень, що супроводжується перенавантаженням транспортної системи , особливо у сфері автомобільного та повітряного транспорту, очікуваного розширення ЄС на схід з метою утворення економічно ефективної, екологічно та соціально відповідальної транспортної системи, Комісія запропонувала пакет із 60-ти заходів, направлених на забезпечення інтегрованого ринку в наступних областях: конкуренція; об’єднання усіх видів транспорту; усунення бар’єрів; залучення приватних інвесторів; захист користувачів транспорту; управління глобалізацією транспорту.

Третя Біла книга [5], про майбутнє транспорту в період до 2050 року, під назвою «Дорожня карта єдиного європейського транспортного простору – на шляху до конкурентоспроможної та ресурсоефективної транспортної системи» опублікована у 2011 році, спрямована на завершення роботи зі створення внутрішнього ринку транспорту і передбачає 40 ініціатив, які планується здійснити до 2050 року.

Основними пріоритетами транспортної політики ЄС є створення Єдиного Європейського транспортного простору, основаного на взаємодії різних видів транспорту, поява багатонаціональних і мультимодальних операторів. З метою створення інтегрованої транспортної системи, основаної на поєднанні декількох видів транспорту, Біла книга передбачає введення концепції «єдиного вікна» і «безперервного адміністративного магазину» шляхом утворення єдиного транспортного документа в електронній формі (електронної накладної), введення «розумних» транспортних систем та «розумної» інфраструктури (наземної і повітряної) з метою забезпечення взаємодії різних видів транспорту.

Необхідність підготування третьої Білої книги була зумовлена тим, що конкуренція між різними видами транспорту, в яких ізольовано розвивалися відповідні технології та послуги, призвела до того, що транспорт став, у значній мірі, роз’єднаною системою, в якій взаємодія у результатах клієнта стала практично неможливою або ускладненою. Розвиток транспортних технологій був спрямований, у першу чергу, на досягнення галузевого ефекту, а не на спрощення взаємодії між видами транспорту. Тарифні системи і тарифна політика окремих видів транспорту формувалися з метою витиснення конкурентів, а не для взаємодії з ними в інтересах клієнта.

Додаткові проблеми виникали «на стиках» видів транспорту. Передавання та проміжне зберігання вантажів, вантажно-розвантажувальні операції, контроль за станом товарів, переоформлення документів вимагали залучення термінальних операторів, агентів, інших постачальників додаткових послуг, які діяли так само роз’єднано, як і перевізники різних видів транспорту.

Інтермодальність, як напрям розвитку європейських транспортних систем

Транспортно-логістична система – ефективний інструмент для вирішення багатьох проблем, так як є комплексом не тільки технологічних та організаційних заходів, правових нормативів, а й інфраструктурних технічних засобів, що забезпечують своєчасну та ефективну доставку вантажів «від дверей до дверей».

Основні тенденції, які можна спостерігати в процесах перевезення вантажів залізницями країн ЄС, пов’язані з широким використанням спеціалізованого рухомого складу за схемами комбінованих перевезень, переважно, у міжнародних сполученнях. Тобто, автотранспорт обслуговує початкові та кінцеві операції (доставка вантажів від вантажовідправника на станцію відправлення і зі станції призначення до вантажоодержувача), а більша частина маршруту перевезень здійснюється залізничним транспортом.

Інтермодальним сполученням називають транспортно-технологічну систему організації перевезень з використанням у перевізному процесі декількох видів транспорту, за якої перевезення «вантажного місця», тобто вантажу у вантажному модулі або самого модуля порожнім, виконується під відповідальністю одного перевізника за єдиним перевізним документом, за варіантом «від дверей до дверей» і у визначений термін, яке оплачується за єдиною наскрізною ставкою, із вивільненням вантажовідправника від вибирання маршруту, засобів транспорту, портів, складських приміщень, засобів механізації вантажно-розвантажувальних робіт. Таким чином, інтермодальні перевезення – це всього лише сектор більш широкого поняття комбінованих (мультимодальних, змішаних) перевезень (combine/multimodal).

Контрейлерні (contrail) перевезення (рис. 1) (америк. «rail intermodal» або «piggiback» – це комбіновані залізнично-автомобільні перевезення, при яких перевозиться трейлер, напівпричіп або знімний кузов (swap body) без водія і тягача на залізничній платформі (TOFC – trailer on flatcar). Цей самий термін застосовується для перевезення автомобільних шассі (тягачів) з установленими на них контейнерами, завантаженими на полегшені безбортові залізничні платформи довжиною 22,5-26,7 м (COFC – container on flatcar) [6].

Рис. 1 Схема організації контрейлерних перевезень

Контрейлерний поїзд – це поїзд установленої довжини, що складається зі спеціалізованих платформ, призначених для перевезення завантажених або порожніх автопоїздів, автопричепів, напівпричепів і знімних автомобільних кузовів (у завантаженому або порожньому стані), завантажених одним відправником на станції відправлення на адресу одного одержувача на одну або декілька станцій призначення без переробки на шляху прямування на сортувальних станціях.

Необхідно відзначити, що в більшості країн Євросоюзу прийняті законодавчі обмеження на перевезення автомобільним транспортом, які відіграють важливу роль для стабільного функціонування контрейлерного сполучення.

Так, наприклад, у Австрії, де розвинуті контрейлерні технології, заборонено рух вантажного автотранспорту в недільні та святкові дні, а також у визначені години суботніх днів. Аналогічні обмеження діють у Швейцарії, Німеччині, Італії, Польщі [6]. Щодо України, то основною причиною обмеження руху великовантажних автотранспортних засобів є перевищення вагових норм та низька якість асфальтобетонного покриття, що призводить до його руйнації за високих температур зовнішнього повітря [7].

Перевагами контрейлерних перевезень є прискорена доставка і збереження вантажів, що перевозяться, зменшення часу і витрат на проведення прикордонних та митних операцій, збереження автомобільних доріг і навколишнього середовища, економія пального та конкурентоспроможність порівняно з іншими видами транспорту за рахунок меншої вартості перевезення.

Пріоритетний розвиток мультимодальних перевезень, одним із видів яких є контрейлерні перевезення, знайшло своє відображення у Національній транспортній стратегії України на період до 2030 року [8]. Так, серед переліку завдань, які необхідно виконати для вирішення проблем у транспортній галузі відмічені:

  • Удосконалення нормативно-правової бази розвитку інтермодальних, мультимодальних перевезень, транспортної логістики;
  • Забезпечення розвитку мультимодальних транспортних технологій та інфраструктурних комплексів для забезпечення взаємодії різних видів транспорту;
  • Створення мережі регулярних мультимодальних вантажних поїздів, синхронізованих із маршрутами поїздів країн-членів ЄС;
  • Створення мережі мультимодальних транспортно-логістичних кластерів і базових логістичних центрів, «сухих портів», терміналів, спеціалізованих перевантажувальних комплексів тощо;
  • Збільшення частки контейнерних перевезень і стимулювання розвитку контрейлерних перевезень;
  • Часткову переорієнтацію вантажних перевезень на залізничний і внутрішній водний транспорт;
  • Забезпечення єдиної технологічної сумісності на основних напрямах перевезень і стиках між видами транспорту.

Вищевказані фактори визначають актуальність розвитку контрейлерних перевезень, як одного з видів мультимодальних перевезень.

Україна має невеликий досвід організації контрейлерних перевезень [9]: 1996 рік – експериментальний контрейлерний поїзд за маршрутом Дніпро – Львів – Чоп – Захонь (та у зворотному напрямку через Львів до Києва); з 2003 р – комбінований поїзд «Вікінг» за маршрутом Іллічівськ – Клайпеда; з 2003 р – контрейлерно-контейнерний поїзд «Ярослав» за маршрутом Київ – Славкув.

Після прийняття Закону України «Про мультимодальні перевезення» [10] (2021 р) у нашій державі створені всі умови для збільшення контрейлерних перевезень: наявність спеціалізованого рухомого складу, достатня кількість і функціонування прикордонних переходів та мережі терміналів. Питання відновлення та розвитку контрейлерних перевезень в Україні залежать не тільки від залізниці, яка повинна вирішити проблеми достатньої кількості спеціалізованих платформ, впровадження гнучких тарифів, збільшення маршрутної швидкості та електрифікації всіх дільниць. Необхідна постійна активна участь держави – це спрощення митних процедур, системний підхід в удосконаленні нормативної та законодавчої бази, застосування нових інформаційних технологій тощо.

Згідно Закону України «Про мультимодальні перевезення» [9] держава здійснює підтримку мультимодальних перевезень, яка заключається в наступному:

  • розвиток транспортно-логістичної інфраструктури;
  • розвиток сектора мультимодальних перевезень і створення умов для залучення інвестицій;
  • впровадження податкових пільг, спеціальних податкових режимів для операторів мультимодальних перевезень;
  • надання державних дотацій, субвенцій для будівництва й облаштування терміналів мультимодальних перевезень, організації та здійснення мультимодальних перевезень;
  • створення умов для розвитку державно-приватного партнерства;
  • створення умов для зростання транзитних перевезень і залучення додаткових вантажопотоків;
  • удосконалення механізмів державного контролю мультимодальних перевезень при перетині державного кордону України;
  • створення рівних умов на ринку мультимодальних перевезень і недопущення будь-якої дискримінації у відношенні учасників ринку.

Ефективність комбінованих перевезень залежить від багатьох показників, таких як безпека руху на всіх етапах перевезення, збереження вантажу, мінімальний термін доставки, вартість і собівартість перевезення, дальність перевезення.

Розвиток комбінованих перевезень в Україні можливий, якщо буде доведена конкурентоспроможність таких перевезень, дотриманий баланс інтересів між вантажовідправниками та вантажоодержувачами, автоперевізниками та залізницею, якщо будуть скорочені витрати і покращена якість послуг, що надаються.

Список використаних джерел

  1. Сайт Кабінету Міністрів України. [Електронний документ]Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/news/ukrayina-otrimala-status-kandidata-na-chlenstvo-v-yes 
  2. Сирийчик, Т., Фургальські, А., Клімкевич, Ч., Камола, М., Дяченко, Т., Пугачов, М., Філіпенко О. (2010). Транспортна політика України та її наближення до норм Європейського Союзу / За ред. Марчіна Свєнчіцкі. К.: Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки, 102 с.
  3. EU Transport Policy Analysis: strengths and weaknesses // [Електронний документ]Режим доступу: http://www.eutravelproject.eu/uploadfiles/EU_Transport_Policy_Analysis.pdf.
  4. 4. WHITE PAPER European transport policy for 2010: time to decide // [Електронний документ]Режим доступу:
  5. https://ec.europa.eu/transport/sites/transport/files/themes/strategies/doc/2001_white_paper/lb_com_2001_0370_en.pdf
  6. WHITE PAPER Roadmap to a Single European Transport Area – Towards a competitive and resource efficient transport system [Электронный ресурс] // [Електронний документ] Режим доступу: http://www.europarl.europa.eu/RegistreWeb/search/simple.htm?reference=COM_COM(2011)0144.
  7. Концепция организации контрейлерных перевозок на «Пространстве 1520». – М.: Изд-во РЖД. – 2011 – 149 с.
  8. Милославская С.В., Плужников К.И. Мультимодальные и интермодальные перевозки: Учеб. пособие. – М.: РосКонсульт, 2001. – 368 с.
  9. Національна транспортна стратегія України на період до 2030 року. Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 травня 2018 р. №430-р. [Електронний документ]Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/430-2018-%D1%80
  10. Курган, М. Б. Досвід експлуатації контрейлерних поїздів у внутрішньому та міжнародному сполученні / М. Б. Курган // Українська залізниця. — 2016. — № 12 (42). — С. 49—53.
  11. Про мультимодальні перевезення : Закон України від 17 листопада 2021 р. № 1887-IX [Електронний документ]Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1887-20#Text

Залізничні новини, які Ви могли пропустити:

Українські виробники: Тримаємо економічний фронт!

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини залізничної галузі в Україні та світі на нашій сторінці в Facebook, каналі в Telegram, долучайтесь до групи Ukraine: Railway Supply, читайте журнал Railway Supply онлайн.



Розмістіть рекламу на порталі та в журналі Railway Supply. Детальна інформація в Railway Supply media kit