Tvoemisto.tv започаткувало спецпроєкт «Фабрики Твого міста», у якому покаже вам промисловий Львів. Розповідатимемо про традиції львівського виробництва, про сучасні технології на підприємствах, а також про те, як продукція із фабрик Львова мандрує світом. Сьогодні ідемо на Львівський локомотиворемонтний завод, який пережив бомбардування, кризи і банкрутство.

Загальний вигляд львівських залізничних майстерень Галицьких залізниці імені Карла Людвіга. 1870-ті рр.
Загальний вигляд львівських залізничних майстерень Галицьких залізниці імені Карла Людвіга. 1870-ті рр.

Найстаріше в Україні підприємство із ремонту залізничної техніки – Львівський локомотиворемонтний завод – розташувався у Львові між вулицями Чернівецькою та Залізничною. Тут він працює з 1861 року. Тож цьогоріч святкує 160 років. Перша офіційна назва підприємства польською звучала «Warstaty glovne I klasu we Lwowe».

Львівський локомотиво-ремонтний завод і станція Львів. Сучасне фото
Львівський локомотиво-ремонтний завод і станція Львів. Сучасне фото

У 70-х роках підприємство перепрофілювали з паровозоремонтного на електровозоремонтний завод. За радянських часів підприємство працювало на весь пострадянський простір – Азербайджан, Грузію, Росію, Білорусь тощо. Сьогодні завод входить до складу «Укрзалізниці» і всі замовлення виконує в основному для неї.

Сильні та слабкі сторони

Зараз Львівський локомотиворемонтний завод займається капітальним ремонтом електровозів і ремонтом лінійного обладнання та має у своєму складі п’ять основних: локомотивоскладальний, електромашинний, заготівельний, колісний, апаратний, та чотири допоміжних: ремонтний, інструментальний, транспортний та енергоцех.

Львівського локомотиворемонтного заводу

Єдиним акціонером підприємства є «Укрзалізниця», яка одночасно виступає і основним замовником. Крім того, ремонт електровозів замовляють і приватні компанії. За словами генерального директора Олександра Стадницького, зараз підприємство працює лише на внутрішній ринок і не виходить з послугами за межі країни.

«Нам не забороняють зовнішні контракти. Ми кілька років тому робили для грузинських доріг. Але це було дуже незначне замовлення. Щоб вийти на зовнішній ринок – потрібні значні інвестиції. Адже ми зараз ремонтуємо електровози серії ВЛ. Це старого типу локомотиви, які випускались черкаським локомотиво-ремонтним заводом і ми їх наразі лише можемо ремонтувати», – говорить він.

Також підприємство має ще не вирішені проблеми, такі як зношений верстальний парк та труднощі з ефективним наймом працівників.

У колісному цеху залізничних майстерень Львова. 1920-30 рр.
У колісному цеху залізничних майстерень Львова. 1920-30 рр.

«На сьогодні державний сегмент потерпає від недобору працівників. Особливо з робітниками дуже складно. Наприклад, ми маємо надбавку за вислугу років у розмірі 40% для працівників, які працюють тут по 20 років. Але для молоді такий аргумент – це скоріше антимотиватор. Ми зараз намагаємось розв’язати цю проблему. В нас немає ефективного трудового законодавства. Тож ми трохи у рамках», – розповідає Олександр.

Сьогодні на підприємстві створили вакансію директора з розвитку персоналу, раніше тут такої посади не було.

Проте Олександр Стадницький каже, що починаючи з 2019 року підприємство перестало бути банкрутом та поступово стало прибутковим.

«Третій рік поспіль ми маємо прибуткову діяльність. Звичайно, впливають збитки попередніх років. Не завжди вистачає оборотних коштів. Але зараз така ситуація, що ми і всередині підприємства налагодили справи і «Укрзалізниця» як інвестор, і як замовник займає конструктивну позицію до заводу. Тому одразу видно добрий результат роботи. Ми відійшли від поняття банкрутства», – говорить він.

За його словами за три останні роки сума на яку реалізував завод продукції зросла більше як в два рази. З 317 млн грн на рік до 710 млн грн.

«В нас дуже добре поставлена металообробка, зварювальні роботи, ливарка своя, гальваніка своя, потужний електромашинний цех. Таких заводів в Україні лишилось три – Львівський локомотиворемонтний завод, Запорізький електровозоремонтний завод, Дніпропетровський тепловозоремонтний завод. Ми між собою не конкуруємо, а співпрацюємо. В незначну конкуренцію заходить приватний сектор. Але щоб зробити повністю електровоз – таких конкурентів немає», – розповідає Олександр.

Скандали і розслідування

Також ми розпитуємо нового керівника підприємства про ситуацію, коли «Укрзалізниця» звинуватила керівництво локомотиворемонтного заводу в тому, що замість того, щоб виготовляти зубчасті колеса для локомотивів із раніше закуплених заготовок, підприємство поставляло «Укрзалізниці» деталі власного виробництва, але куплені у ТОВ-посередника. І ці деталі майже на 60% були дорожчі за собівартість.

Львівського локомотиворемонтного заводу

«Це нормальна практика для підприємства, адже в нас обмежені виробничі потужності. На сьогодні є затримка з виробленням зубчастих коліс, адже ми не можемо справлятися з такими об’ємами. Якщо не виконати замовлення «Укрзалізниці» в повному об’ємі – це набагато більші збитки, ніж закупити певну кількість зубчастих коліс на зовнішньому ринку.

Ми, таким чином, закуповуємо на зовнішньому ринку не лише зубчасті колеса. Ми розуміємо, що в нас електровоз коштує 20 млн грн, і ми на нього не встигаємо зробити втулки, ціна яких 20 тис. грн. Звичайно, що ми закупимо їх зі сторони. Цю справу розслідували два роки, але жодного злочину там немає. В нас з «Укрзалізницею» погоджені усі калькуляції на усі види робіт. Тому усі звинувачення та домисли нічим не підтвердилися», – пояснює Олександр Стадницький.

Підприємство Львівського локомотиворемонтного заводу також два роки поспіль фігурувало у гучних справах. Зокрема, у 2020 році колишнього голову правління та одного з ексдиректорів заводу, разом з іншими службовцями, звинуватили у розтраті майна підприємства, а саме – кольорових та чорних металів на суму понад 940 тисяч гривень. Олександр Стадницький каже, що наразі справа знаходиться в суді, тож очікується рішення у цій справі.

Як омолодити підприємство?

У часи Австро-Угорщини будь-яка робота на залізниці, а тим паче у ремонтних майстернях, була дуже престижною. Отримати її було вкрай непросто. Для цього потрібно було мати рекомендацію від священника, залізничника або офіцера, бути писемним та бажано пройти військову службу.

Львівського локомотиворемонтного заводу

Тож, якщо минулого століття часто кваліфіковані працівники залишали достатньо високооплачувану роботу і радо йшли працювати на залізницю, сьогодні на сайті Львівського локомотиворемонтного заводу з десяток незакритих вакансій. Молодь не дуже хоче йти працювати на завод, адже каже, що у HoReCa або ж на тому самому Glovo заробляє більше і має легшу роботу.

Тому зараз на заводі середній вік робітників – 46-60 років. Щоправда керівний склад молодший – 31-45 років.

«В нас зараз розробляється програма омолодження колективу та залучення молоді. Ми хочемо виділити кошти для залучення молодих працівників, які не можуть добре заробити перші місяці по відрядній оплаті. Тож компанія платить перші три місяця підйомні», – розповідає директор з розвитку персоналу та кадрової політики Наталія Добровлянська.

ПрАТ “ЛЛРЗ” – отримала статус-звання “Вибір Країни” 2020!

Також на підприємстві зараз є задумка робити свій навчальний комбінат. Пояснюють це тим, що фахівці, які їм потрібні, не готуються вже жодним навчальним закладом.

«В нас досить гарно працює соціальний ліфт. Наші керівники усі – вихідці заводу. Ми залучаємо для навчання персоналу зовнішніх тренерів, також плануємо створити школу Майстра. Там буде навчання і по управлінських навичках», – каже Наталія Добровлянська.
На підприємстві кажуть, що саме під час карантину, коли закрився ресторанний бізнес і приватні компанії, до них зверталося більше людей щодо роботи.

Львівського локомотиворемонтного заводу

Але все ж таки наразі проблема у невеликій заробітній платі. Тут керівний склад в середньому отримує – 20-30 тис грн, а робітники в середньому – 16 тис грн.

Зрештою, роботи тут вистачає і вистачить ще на довгий час. Адже парк Укрзалізниці зношений вже на 90%. Тому замовлень у підприємства стає лише більше. Не вистачає лише інвестиційних коштів аби модернізувати підприємство і зробити його конкурентноспроможним не лише на теренах України.

Цікавий факт:

Львівський локомотиворемонтний завод на початку 2010-х років також планував виготовляти сучасні низькопідлогові трамваї для Львова. У серпні 2010 року керівник ЛЛРЗ Роман Ярема заявляв, що підприємство уже розробило 3D-модель нового трамвая, готовність проекту тоді складала 20%. Як пише видання Фотографії старого Львова, завод до «Євро-2012» планував скласти 5-10 сучасних трамваїв, у виробництві трамваїв мало працювати до 200 людей. Проте у тендері, який відбувся влітку 2012 року, переможцем на постачання першого 100% низько підлогового трамвая для Львова стало підприємство «Електронтранс», що входить до складу концерну «Електрон».

Дар’я Кучер, Анна Чистякова. Міський портал (сайт) Tvoemisto.tv

Фото: Дар’я Кучер, архіви Львівського локомотивного заводу, Фотографії старого Львова

Відео: Дар’я Кучер


По темі:

RWS Маркет: Запчастини до електровозів постійного і змінного струму

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини залізничної галузі в Україні та світі на нашій сторінці в Facebook, каналі в Telegram, долучайтесь до групи Ukraine: Railway Supply, читайте журнал Railway Supply онлайн.