Великі пограбування потягів: Майже центнер золота винесли з вагону без єдиного пострілу

Пограбування потяга Лондон – Париж у 1855 році стало найтихішим та найзухвалішим в історії. Англійська Південно-Східна та французька Північна залізничні компанії довго не могли з’ясувати на чиїй території відбувся злочин. Залізнична та національна поліція ламали голову, як грабіжникам вдалося відкрити надсучасну запірну систему залізничного сейфу, не пошкодивши її, й чому на кордоні не виявили пропажу.

Штаб-квартира Південно-Східної залізниці
Штаб-квартира Південно-Східної залізниці

У 80-х роках ХІХ століття Лондон та Париж сполучав транспортний коридор, який обслуговували Південно-Східна залізниця, що володіла й паромною переправою з Фолкстона в Булонь-сюр-Мер, та Північна залізниця. Рух на цьому напрямку був досить інтенсивним – чотири потяги щодня. Останнім рейсом, що вирушав з Лондона о 20.30, відправляли найдорогоціннішу пошту.

Бізнес-партнери обох країн регулярно використовували лінію, як інструмент для розрахунків, – переправляли золоті злитки. На замовлення залізниці авторитетна британська фірма Chubbs розробила три сейфи. Стінки захисних конструкцій були завтовшки 2,5 см. Відчиняли їх два ключі, які ніколи не зберігалися в одному місці: один був в охоронця, інший у начальника станції, де проводився ваговий контроль. На шляху слідування запломбовані коробки, де безпосередньо містилися злитки, зважували тричі.

Один з сейфів і мішок з дробом можна побачити в Національному залізничному музеї Великобританії
Один з сейфів і мішок з дробом можна побачити в Національному залізничному музеї Великобританії

Ідея пограбувати міжнародний потяг спала на думку професійному грабіжнику Едварду Агару. Допоміг йому колишній працівник Південно-Східної залізниці Вільям Пірс, якого звільнили через любов до азартних ігор. Він багато часу проводив в кабаках, де відпочивали залізничники, й зібрав повну інформацію про транспортування золота.

Вільям Тестер, Джеймс Берджесс і Едвард Агар в суді
Вільям Тестер, Джеймс Берджесс і Едвард Агар в суді

Пірс зумів вмовити піти на злочин людей, які пропрацювали на залізниці понад 14 років – Джеймса Берджесса, професійного охоронця цінних вантажів, та Вільяма Тестера, який мав доступ до інформації про транспортування та міг впливати на розклад змін супроводу. Останній допоміг роздобути зліпки ключів. Саме він знав, коли буде йти «золотий вантаж» і поставив Берджесса охороняти його.

Пірс та Агар 15 травня 1855 року під виглядом пасажирів сіли на визначений рейс, прихопивши із собою валізу вагою понад 90 кг. Вони попросили провідника помістити її до вагону, що охоронявся, пояснивши це цінністю вантажу. На одній із зупинок злодії проникли до поштового вагону. Охоронець дав грабіжникам усі необхідні інструменти. Сейф відчинили швидко. А от з ящиками, що всередині, довелося повозитися. Їх треба було розібрати, потім знову зібрати й опломбувати воском. Зроблено це було так уміло, що під час вагового контролю ніхто не помітив підробки. Щодо ваги, то золоті злитки були замінені на свинцевий дріб, котрий знаходився у валізі злочинців-пасажирів.

Шон Коннері в ролі Пірса
Шон Коннері в ролі Пірса

На зупинці перед поромною переправою подільники спокійнісінько вийшли з потягу з валізою, напакованою золотом. І ніхто б не дізнався, як вдалося провернути цей злочин, якби не темне минуле Агара. Його посадили до тюрми за махінації з векселями, і чоловік розповів про велике пограбування потяга, аби не сидіти довічно за гратами. Викривши всіх співучасників, Агар отримав свободу. Пірса засудили на два роки, три місяці з яких він просидів в одиночній камері. Найбільше дісталося залізничникам, яких приговорили до 14 років позбавлення волі.

В 1978 році британці екранізували цю історію. Пірса зіграв Шон Коннері, а Агара – Дональд Сазерленд.

Микола Копилов

Залізничний журнал “Railway Supply”

По темі:

Великі пограбування потягів: як підірвали броньований вагон найбільшої залізничної компанії США